Сьогодні поговорю про проблему, з якою стикається кожне підприємство, яке працює на повне завантаження – перекидні клапани. Вони відрізняються за типами приводів, конструктивними особливостями, матеріалами виготовлення. Але всі виконують одну роль - розподіляти потік зерна, забезпечуючи рух заданим шляхом.

Свого часу я спрямовував потік зерна за допомогою клапана-пластини. Її кріпили у горизонтальному до валу положенні. За допомогою мотор-редуктора вона нахилялася, змінюючи цим напрямок потоку зерна.

Працювати з такими пластинами було важко, оскільки:

  • • між пластиною та каркасом клапана були проміжки, через які просипалося зерно;
  • • через запилення, невеликі зазори та деформацію внаслідок нагрівання пластину «клинило»;
  • • знову ж таки, через запилення пластина закривалася частково, не виходило її зрушити, що призводило до збоїв автоматики;
  • • її було важко регулювати;
  • • робочі елементи пластини швидко стиралися.

Наслідком цих недоліків були проблеми у роботі обладнання:

  • • швидко поміняти маршрути зерна було неможливо;
  • • доводилося залучати працівників: вони постійно регулювали, очищали пластину, видаляли розсипи зерна;
  • • машина простоювала, продуктивність знижувалася.

У деяких компаніях недосконалість роботи цього механізму настільки виводила працівників, що вони регулювали роботу мотор-редукторів великими молотками і фіксували пластину в правильному положенні за допомогою дроту.

Більш кмітливі встановлювали на виходах із клапана допоміжні ручні або електроприводні засувки. Ручні елементи вимагали постійного контролю людини, щоби відкривати їх і закривати. Доводилося фіксувати все на папері, зберігати у пам'яті маршрути ліній. Якщо раптом забували, в якому положенні знаходиться засувка, могло засипати зерном усю лінію, призвести до зупинки обладнання чи змішання круп. Що вдієш, такі засувки не можна змусити працювати автоматично.

У разі використання засувок з автоприводом автоматику можна реалізувати. Але для цього потрібно купувати пускозахисну, кабельно-провідникову продукцію. Загалом зайві витрати. Та й сама система не вирізнялася стійкістю на відмову. Однак і до сьогодні багато підприємств галузі використовують такі клапани.

Важливим ривком, на мій погляд, став винахід американцями маятникових клапанів. За рух зерна тут відповідали так звані маятники/сектори. Зупинюся докладніше на цій конструкції.

Переваги маятникового клапана в порівнянні з пластинами:

  • • між маятниковим елементом та каркасом клапана відсутні проміжки;
  • • точність регулювання вище;
  • • бічні пластинні запобігають просипанню зерна;
  • • через відсутність відкритих проміжків спостерігається висока стійкість на відмову при запиленні.

Тоді маятникові клапани здавались мені ідеальними. Але недоліки у них все ж таки були. По-перше, дрібні культури, такі як ріпак, все одно просипалися. По-друге, пластини з боків і сам маятник досить швидко стирався.

У компанії, де я працював, для уповільнення стирання використовували футерування. Знизу та з боків маятника накладали пластини з армованого полімеру. Кріпили їх норійними болтами з потопленням головок у поліуретан. Але це призводило до зменшення дрібного перерізу на вході в клапан, адже пластини кріпилися з чотирьох сторін. До того ж зверху теж з усіх боків додавався полімер. При цьому норійний болт слід було підбирати завтовшки не більше 8-10 мм, тому що товста головка швидше стиралася.

За високого навантаження одного норійного болта вистачало на сезон. Після цього полімерні пластини відривалися, скручувалися та не могли повноцінно виконувати свою функцію. Тим не менш, стирання дещо сповільнювалося футеруванням, налаштуванням та регулярною перевіркою клапана.

Кілька років тому ми спробували використати клапани українського виробництва, компанії Agrohelix, які були більш удосконаленою версією американських. Маятник та бічні пластини виготовлені з міцної сталі Хардокс, яка відрізняється відмінними експлуатаційними характеристиками.

Спочатку ми встановили один клапан і пропрацювали з ним 12 місяців. За цей період підприємство переробило понад 100 тисяч тонн зерна. Клапан успішно витримав випробування, постраждала лише фарба на пластинах та маятнику. Тепер на нових машинах ми використовуємо тільки такі клапани і поступово впроваджуємо їх на елеватори, що вже працюють.

Але все одно стикалися із проблемою просипання невеликих фракцій.

Вирішили ми її шляхом спроб і помилок. Виявилося, достатньо зробити лише дві дії:

1. Встановити клапан та зернопровід у вертикальному положенні.

2. Простежити, щоб зернопровід знаходився на відстані, яка дорівнює двом його діаметрам (можна більше, але не менше). Інакше зерно йде різними маршрутами та культури змішуються.

Agrohelix удосконалила маятникові клапани, трохи подовжила пластини з боків. Установка ущільнювачів з полімеру знизу маятника дозволила мінімізувати розсип зерна. Вони одночасно виконують два завдання: амортизують та ущільнюють. Оглядовий люк має розбірну конструкцію. Як бачите, проста, але дуже важлива складова елеватора пройшла довгий шлях розвитку. І він ще не закінчений.

 

Тим не менш, поки що це найкраще, що ми маємо. Хтось може сказати, що клапани Agrohelix все одно рано чи пізно стираються. Але ж нічого вічного немає. Стерті металеві пластини можна замінити на нові. Тоді як поліуретанові постійно відриваються, часто доводиться змінювати кріпильні болти.